Из позитива, имеющего научно-практическое значение.
В последнее время много вопросов возникает по поводу применения
амнистии. Например, в этом особо остром для обвиняемого примере,
которому в дебатах прокурор запросил 6 лет (преступление совершено в период условного срока). Но суд решил дело прекратить.
Как известно, амнистия не применяется к лицам, которые два и более раз
осуждены за тяжкие преступления. Но что можно считать судимостью? Два
приговора? А если один, учитывает и первый?
Вот прекрасное обоснование ответа на этот вопрос. Есть даже ссылки на "Вестник ВСУ".
Обставин, передбачених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії»
та ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році», які б виключали
застосування норм цього Закону, судом не встановлено. Обвинувачений
надав на це згоду, подавши письмове клопотання ( т. 1 а.с. 49).
Зокрема, п. «в» ст. 4 Закону України «Про застосування амністії»:
«амністія не може бути застосована до: осіб, які мають дві і більше
судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів,
крім випадків індивідуальної амністії» не може бути застосований
виходячи з наступного.
Кількість судимостей пов'язується не з
кількістю вчинених особою злочинів, а з кількістю ухвалених за ці
злочини обвинувальних вироків.
Стосовно ч. 4 ст. 70 КК України
виходять з того, що її застосування до особи хоча і призводить до
ухвалення декількох вироків, але така особа не може вважатися засудженою
двічі, бо це сталося лише тому, що обидва злочини не були своєчасно
виявлені і розкриті відповідними органами, або розслідувані, і тому це
не може погіршувати становище засудженої особи. Тобто, така особа
вважається засудженою лише один раз.
Така позиція певною мірою
заснована на положеннях ще ст. 26 КК України (1960р.), яка визначала, що
особливо небезпечним рецидивістом визнавалася особа, яка раніше
засуджувалася (двічі, тричі) до позбавлення волі за вчинення певних
злочинів, тобто наявність нової судимості пов'язувалася з ухваленням
нового обвинувального вироку.
Таких же правових позицій
дотримується і Верховний Суд України. Так в п. 5 Постанови Пленуму N 3
від 28.03.1986р. «Про практику застосування судами України законодавства
у справах про порушення правил адміністративного нагляду» із змінами,
прямо вказано: «судимість за вироком, яким покарання призначено за
правилами ч.3 ст.42, має враховуватись як одна за всі злочини, що
входять у сукупність».
А ч. 3 ст. 42 КК України (1960р.) була
викладена наступним чином: «за тими ж правилами призначається покарання,
коли після винесення вироку в справі буде встановлено, що засуджений
винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до винесення вироку в першій
справі. В цьому разі до строку покарання зараховується покарання,
відбуте повністю чи частково за першим вироком».
Цей висновок
підтверджується і оглядом судової практики з питань кваліфікації
повторності та сукупності злочинів, викладеним у Віснику Верховного суду
України № 4 (104) 2009р. (стор. 36): «щодо ідеальної сукупності
злочинів, то в такому разі особа однією дією вчиняє два чи більше
злочинів, а тому не може бути визнана такою, що раніше вчинила злочин».
Судові витрати, пов'язані з проведенням товарознавчої експертизи стягнути з обвинуваченого на користь держави.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40332784
Немає коментарів:
Дописати коментар