пʼятниця, 5 вересня 2014 р.

Право подозреваемого участвовать в апелляции


А все-таки: имеет ли подозреваемый право на личное участие в апелляции? Надеюсь, скоро Конституционный суд Украины даст ответ на этот важный вопрос.

#http://www.ccu.gov.ua/uk/publish/article/253294

О понятии судимости к вопросу о применении амнистии

Из позитива, имеющего научно-практическое значение.
В последнее время много вопросов возникает по поводу применения амнистии. Например, в этом особо остром для обвиняемого примере, которому в дебатах прокурор запросил 6 лет (преступление совершено в период условного срока). Но суд решил дело прекратить. 
Как известно, амнистия не применяется к лицам, которые два и более раз осуждены за тяжкие преступления. Но что можно считать судимостью? Два приговора? А если один, учитывает и первый?
Вот прекрасное обоснование ответа на этот вопрос. Есть даже ссылки на "Вестник ВСУ".

Обставин, передбачених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії» та ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році», які б виключали застосування норм цього Закону, судом не встановлено. Обвинувачений надав на це згоду, подавши письмове клопотання ( т. 1 а.с. 49).
Зокрема, п. «в» ст. 4 Закону України «Про застосування амністії»: «амністія не може бути застосована до: осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії» не може бути застосований виходячи з наступного.

Кількість судимостей пов'язується не з кількістю вчинених особою злочинів, а з кількістю ухвалених за ці злочини обвинувальних вироків.

Стосовно ч. 4 ст. 70 КК України виходять з того, що її застосування до особи хоча і призводить до ухвалення декількох вироків, але така особа не може вважатися засудженою двічі, бо це сталося лише тому, що обидва злочини не були своєчасно виявлені і розкриті відповідними органами, або розслідувані, і тому це не може погіршувати становище засудженої особи. Тобто, така особа вважається засудженою лише один раз.

Така позиція певною мірою заснована на положеннях ще ст. 26 КК України (1960р.), яка визначала, що особливо небезпечним рецидивістом визнавалася особа, яка раніше засуджувалася (двічі, тричі) до позбавлення волі за вчинення певних злочинів, тобто наявність нової судимості пов'язувалася з ухваленням нового обвинувального вироку.

Таких же правових позицій дотримується і Верховний Суд України. Так в п. 5 Постанови Пленуму N 3 від 28.03.1986р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про порушення правил адміністративного нагляду» із змінами, прямо вказано: «судимість за вироком, яким покарання призначено за правилами ч.3 ст.42, має враховуватись як одна за всі злочини, що входять у сукупність».

А ч. 3 ст. 42 КК України (1960р.) була викладена наступним чином: «за тими ж правилами призначається покарання, коли після винесення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до винесення вироку в першій справі. В цьому разі до строку покарання зараховується покарання, відбуте повністю чи частково за першим вироком».

Цей висновок підтверджується і оглядом судової практики з питань кваліфікації повторності та сукупності злочинів, викладеним у Віснику Верховного суду України № 4 (104) 2009р. (стор. 36): «щодо ідеальної сукупності злочинів, то в такому разі особа однією дією вчиняє два чи більше злочинів, а тому не може бути визнана такою, що раніше вчинила злочин».

Судові витрати, пов'язані з проведенням товарознавчої експертизи стягнути з обвинуваченого на користь держави.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40332784

неділя, 13 липня 2014 р.

Лутковская В.В. vs права человека или АТО как оправдание нарушения прав человека.

12.07.2014 посетил семинар-тренинг в Харьковском областном центре по предоставлению бесплатной вторичной правовой помощи.
Новый виток мыслей и идей после общения с коллегами.
А под вечер такое разочарование: Уполномоченный ВРУ по правам человека отмечает, что, оказывается невозможно соблюдать права задержанных в режиме АТО: ни вовремя уведомление о подозрении вручить, ни в суд для избрания меры пресечения доставить, ни в центр бесплатной помощи сообщить. И в самом деле: не приезжать же адвокату на блок-пост? Да и центры бесплатной помощи, мол, далеко от блок-постов.
Какой же выход? Менять законодательство? Нет: есть надежда, что АТО скоро прекратится и более необходимости в изменениях не будет.

Стоит отметить, что указанные выше права задержанных не могут быть ограничены даже в военном положении. Другое дело, - АТО.
Поражает неосведомленность осмбудсмена о работе системы БПП (хотя подписан даже меморандум между Координационным центром БПП и Уполномоченным) и о работе органов досудебного расследования, например, управления СБУ в Харьковской области (именно в этот орган доставляют большинство "террористов" из зоны АТО), расследующих массу правонарушений о терроризме и разного рода сопутствующих правонарушений.
Да, центр бесплатной помощи один на область. Но адвокаты есть практически во всех районах областей. 
Опять же, о задержании достаточно сделать телефонный звонок.
Людей по-прежнему передерживают сутками без протокола задержания, не сообщают родственникам о задержании, пытают, не сообщают в центр бесплатной помощи. На официальные запросы приходят ответы, что людей таких нет. Потом люди "всплывают" на санкциях в судах, куда они, конечно, сами добровольно пришли. Побитыми.
Неясно, как режим АТО мешает Харьковским правоохранителям соблюдать закон? Такой привычки не было и до АТО. О каком Европейском векторе может идти речь с таким мировоззрением?
Ведь в Харькове нет боевых действий, адвокаты и суды работают в штатном режиме.